1 вересня 1924 р. - 31 серпня 1925 р.

Історія школи в Гірниках

від 1 вересня 1924 року до 31 серпня 1939 р.

Після І Світової війни в селі Гірники у вересні 1924 року наступило відкриття школи. Першим учителем і директором був Антон Войцехович Целюх народжений 25.ІІІ.1903 року у селі Пакослав воєводства Кельце, переведений з міста Ратне, д е працював у 1923/1924 році.

У Гірниках шкільні будівлі були в ремонті. Нова класна піч з цегли-сирцю Миколи Ониська з Ратного, під час прийому завалилася, що викликало запізнення

прийняття школи, а із-за того, відкриття нового шкільного року.

У шкільній будівлі був 1 клас площею 56 м. кв., канцелярія школи і невеликий коридор. Також квартира директора, 2 кімнати, кухня і комора, неподалік сарай на дерево.

Шкільна будівля, крита гонтою, стояла на піщаній місцевості, огороджена повздовжніми жердинами. Спортивна площадка мала, піщана, непригодна для спорту. 

Шкільна територія межувала з церковною площею і була відгороджена товстими брусами.

Такі були умови.

Справа була лиш у тому, щоб старші діти в швидкому темпі засвоїли весь матеріал І і ІІ класу.

Багато дітей 7-8 років на голові мали ковтун, якого неможливо було ліквідувати, батьки виступали проти того.

Пізньою осінню і зимою діти приходили у школу в постолах з липового лика, поганому одязі, без книжок і зошитів. Книжки і зошити купував директор школи із фонду гміни.

Діти були погано розвинуті розумово і фізично, мало знали слів рідної мови, не чули зовсім польської мови, якою вчитель навчав дітей

навчання в новій школі, в якій Антон Войцехович Целюх почав організовувати шкільні заняття в місяці вересні 1924 р.

Першим етапом організації були старання провести список дітей від 7 до 14 років. слідувати до місця проживання, проконтролювати стан здоров’я та сімейний стан.

За допомоги батюшки Сергія Кудринського і сільського старости запис у школу швидко був проведений.

Дітей прийшло у школу дуже багато. Прийнято дуже багато дітей 10-14 років.

Протягом 3 днів було записано 102 дітей, їх розділили на 2 перші класи. ІА діти віком 7, 8, 9 і 10 років. ІБ - 11, 12, 13 і 14 років.

Читати, писати, вчив каліграфії, співати і гімнастики.

Релігії навчав православний батюшка Сергій Кудринський.

Труднощі були ще більші, тому що сам учитель не знав рідної мови дітей. Умів тільки трохи читати і писати російською мовою, яку вивчав у ІІ і ІІІ класах у 1913/1914 р.

У розмові з батьками, також з учнями, виговорював без поспіху на польській мові і вимагав повільної відповіді на рідній мові. Потрібно визнати, що ніхто з батьків не чинив супротиву, що не вчив рідної мови.

Батьки вважали корисним, що діти в перший рік вчилися читати  і рахувати, тому що батьки отримували

різні розпорядження польською мовою і боялися, щоб не бути обманутими через інших.

Першого року діти навчалися слабо, допомоги вдома ніякої не мали, тому що у селі було тільки більше десяти письменних, інші були неписьменні. Діти були дуже спокійні. 

Кращі результати були у старших школярів. Робили зусилля хоча б з 50 учнів вибрати 24 таких, що встигнуть пройти програму І і ІІ класу хоча б задовільно. У наступному році підрівняти. На слабкі успіхи у навчанні впливало багатократне невідвідування уроків навесні, вони пасли корови

в полі. Також часто учні хворіли від недоїдання, а епідемії грипу, кору , часто у село поверталися.

У кінці шкільного року 30 дітей ходили у школу, з яких 18 перевели у ІІІ клас, 54 в ІІ другий клас, 18 дітей залишилося у І класі, а 8 дітей залишилося з приводу довготривалої хвороби.

Причиною слабих успіхів була недостатня кількість підручників, пізніше отриманих, а також велика кількість учнів у класах...

(далі буде...)