1925-1926, 1926-1927, 1927-1928 навчальні роки

 

У шкільний рік 1925-1926

в школу було прийнято мало дітей, менше, ніж у минулому році. Прийняли 88 учнів.

У І клас - 28 учнів, ІІ - 48 і ІІІ - клас - 18. Діти, яким виповнилося 14 років, у школу не прийшли.

Другий клас навчався окремо, перший і третій класи разом, паралельно, одночасно. Перший клас мав трохи менше уроків. У об’єднаних класах один має тихе заняття, інший - читання вслух.

Так проходили всі об’єднані уроки. Таким чином уроки вимагали великої роботи вчителя. Одночасно він повинен був вчити і українську мову, тому, що її ввели до шкільної програми, також для того щоб дітей краще розуміти, допомагати поясненню різних предметів.

Курс української мови для вчителів у Костополі у 1926 р.

Під час канікул директор школи пройшов шість тижнів навчання військової справи у Володимирі.

У шкільному році 1926-1927

було у школі 4 класи: І, ІІ, ІІІ і ІV. Навчання вели у двох групах І та ІІ клас і ІІІ та ІV. Уроки проводили відповідно до програми для об’єднаних класів. Об’єднані І та ІІ класи мали 14 навчальних годин, а ІІІ-ІV - 18.

Кількість учнів, із-за недостатньої кількості місць, була надто малою. Беручи до уваги шкільний закон, школа прийняла тільки частину дітей.

Влітку директор школи взяв участь

у курсі української мови. Він був організований в Костополі окружним відділом освіти у м. Рівне.

Відразу ж після курсу, в серпні місяці, пройшов навчання військовій справі у місті Володимирі-Волинському.

Цього року покинув роботу шкільного сторожа Степан Ващук, який 17-річним хлопцем у 1924 році був першим помічником директора. Батько оженив його і взяв до свого господарства.

Зустрів я його у 1977 році, після 50 років, як покинув роботу у школі - в гостях.

У шкільному році 1927-1928 

у школі було 4 класи

І, ІІ, ІІІ і ІV, близько 90 дітей.

Діти, які були переведені у п’ятий клас і переступили шкільний вік 14 років були виключені зі школи. Декілька інших знову зарахували до 4 класу.

Навчання проходило в двох об’єднаних групах: І-ІІ і ІІІ-ІV. Релігії далі навчав батюшка Кудринський. Класи І-ІІ мали 14 навчальних годин, група класів ІІ-ІV - 18 навчальних годин. Також кожна група мала по 2 навчальних години релігії. 

Вивчення української мови було обов’язковим. Інші предмети проходили на польській мові, хоча вчитель допомагав дітям на їх рідній мові. В останні

3 роки окрім нормальних уроків іде ліквідація неписьменності вечорами, при освітленні залів 4 гасовими лампами.

тяжка була робота вчителя: дорослі люди, втомлені роботою, при слабкому освітленні, при недостачі підручників, зошитів, навіть олівців, здобували знання. В кінці залишилися самі вперті.

У лютому 1928 року директор школи одружився на учительці з м. Ратне Леонії Карлівні Галячинській нар. 29 червня 1905 р в Зборові Тернопільської області. Учительську семінарію закінчила у Львові.

У вересні 1928 року довелося перейти Леонії Целюх на робту із Ратного в Гірники. Одночасно був переведений на посаду учителя Андрій Рутковський.

під час канікул був зроблений другий клас із канцелярії і однієї кімнати директора.

Тому, що було багато дітей на хуторах, найняли хазяйську хату у Бродах, в якій була школа і приміщення для вчителя. Школа підпорядковувалася директору у Гірниках.

(далі буде...)

1 вересня 1924 р. - 31 серпня 1925 р.

Історія школи в Гірниках

від 1 вересня 1924 року до 31 серпня 1939 р.

Після І Світової війни в селі Гірники у вересні 1924 року наступило відкриття школи. Першим учителем і директором був Антон Войцехович Целюх народжений 25.ІІІ.1903 року у селі Пакослав воєводства Кельце, переведений з міста Ратне, д е працював у 1923/1924 році.

У Гірниках шкільні будівлі були в ремонті. Нова класна піч з цегли-сирцю Миколи Ониська з Ратного, під час прийому завалилася, що викликало запізнення

прийняття школи, а із-за того, відкриття нового шкільного року.

У шкільній будівлі був 1 клас площею 56 м. кв., канцелярія школи і невеликий коридор. Також квартира директора, 2 кімнати, кухня і комора, неподалік сарай на дерево.

Шкільна будівля, крита гонтою, стояла на піщаній місцевості, огороджена повздовжніми жердинами. Спортивна площадка мала, піщана, непригодна для спорту. 

Шкільна територія межувала з церковною площею і була відгороджена товстими брусами.

Такі були умови.

Справа була лиш у тому, щоб старші діти в швидкому темпі засвоїли весь матеріал І і ІІ класу.

Багато дітей 7-8 років на голові мали ковтун, якого неможливо було ліквідувати, батьки виступали проти того.

Пізньою осінню і зимою діти приходили у школу в постолах з липового лика, поганому одязі, без книжок і зошитів. Книжки і зошити купував директор школи із фонду гміни.

Діти були погано розвинуті розумово і фізично, мало знали слів рідної мови, не чули зовсім польської мови, якою вчитель навчав дітей

навчання в новій школі, в якій Антон Войцехович Целюх почав організовувати шкільні заняття в місяці вересні 1924 р.

Першим етапом організації були старання провести список дітей від 7 до 14 років. слідувати до місця проживання, проконтролювати стан здоров’я та сімейний стан.

За допомоги батюшки Сергія Кудринського і сільського старости запис у школу швидко був проведений.

Дітей прийшло у школу дуже багато. Прийнято дуже багато дітей 10-14 років.

Протягом 3 днів було записано 102 дітей, їх розділили на 2 перші класи. ІА діти віком 7, 8, 9 і 10 років. ІБ - 11, 12, 13 і 14 років.

Читати, писати, вчив каліграфії, співати і гімнастики.

Релігії навчав православний батюшка Сергій Кудринський.

Труднощі були ще більші, тому що сам учитель не знав рідної мови дітей. Умів тільки трохи читати і писати російською мовою, яку вивчав у ІІ і ІІІ класах у 1913/1914 р.

У розмові з батьками, також з учнями, виговорював без поспіху на польській мові і вимагав повільної відповіді на рідній мові. Потрібно визнати, що ніхто з батьків не чинив супротиву, що не вчив рідної мови.

Батьки вважали корисним, що діти в перший рік вчилися читати  і рахувати, тому що батьки отримували

різні розпорядження польською мовою і боялися, щоб не бути обманутими через інших.

Першого року діти навчалися слабо, допомоги вдома ніякої не мали, тому що у селі було тільки більше десяти письменних, інші були неписьменні. Діти були дуже спокійні. 

Кращі результати були у старших школярів. Робили зусилля хоча б з 50 учнів вибрати 24 таких, що встигнуть пройти програму І і ІІ класу хоча б задовільно. У наступному році підрівняти. На слабкі успіхи у навчанні впливало багатократне невідвідування уроків навесні, вони пасли корови

в полі. Також часто учні хворіли від недоїдання, а епідемії грипу, кору , часто у село поверталися.

У кінці шкільного року 30 дітей ходили у школу, з яких 18 перевели у ІІІ клас, 54 в ІІ другий клас, 18 дітей залишилося у І класі, а 8 дітей залишилося з приводу довготривалої хвороби.

Причиною слабих успіхів була недостатня кількість підручників, пізніше отриманих, а також велика кількість учнів у класах...

(далі буде...)

Історія школи у роки 1911-1915

 

Історія школи у роки 1911-1915

(На основі розповідей колишніх учнів Йосипа Ващука, багаторічного солтиса села Гірники, господаря Шимона Тихонюка і сусідки школи Мотруни Оніщук)

Школа у Гірниках побудована у 1910-1911 році. Школу відвідували діти із Гірник, Старостина, Конищ і хуторів. Навчання не було обов’язковим. Приймали дітей з 8 до 13 років. Першим учителем і директором був Олександр чи Олексій Геровський, росіянин, який приїхав з Мінська.

У першому шкільному році 1911/1912 він вів два вступних класи. Навчав російською читати, писати, математики, каліграфії

і співів.

У наступному, 1912-1913 році, у школі було три класи - два вступних та перший. У класах було небагато дітей.

У 1913-1914 було три класи - вступний, перший і другий. Крім світських предметів викладали релігію. Навчав православний піп.

Останній шкільний рік - 1914-1915 почався у період І світової війни. Навчання вели разом у вступному, першому, другому та третьому класі. Перед закінченням навчального року вчителя взяли до армії, як офіцера та відправили на фронт. Настала тривала перерва у діяльності школи, хоча великі зусилля здійснювалися у окремі періоди. І тільки у 1924 році настало формальне відкриття школи.

Школа

Продовження вступної частини

 Діти ходили ранньою весною и пізньою осінню і зимою у постолах. Жіночі спідниці, кофти і сорочки були вишиті красивими візерунками. Візерунки були різноманітними, вишиті хрестиком. Дівчата навчалися у своїх матерів і так з покоління у покоління.

Діти часто хворіли і у великому відсотку помирали. Лікаря не було. Багато було епідемічних захворювань. Крім того був бруд, темне житло були причиною захворювань очей, вух і голови. Волосся часто було в ковтуні, який інколи після кількох років зрізували.

Методи, що пропонувалися лікарем не приймалися забобонними матерями. Ще тоді вірили у різні заклинання 

і забобони, наприклад, сплутані колоски на полі повинен був розплутати священник, який приходив з процесією.

У іншому випадку було б нещастя у родині.

Якщо удар блискавки запалив хату, не дозволяли пожежній команді гасити. Замість того роздягнена красива дівчина обходила хату з іконою у руках, хлопці сміялися, але пожежа не припинялася.

Повертаючись до дітей, які неправильно харчувалися і частіше всього були дуже слабенькі. Їли суп, картоплю у мундирах, інколи гречаники, хліб з борошна з картоплею, капусту. На свята їли м’ясо і пироги. Особливо діти були слабкими під час посту.

Польові роботи були дуже примітивними. Застосовувалися 

сошники і дерев’яні борони. Сучасного обладнання було у селі дуже мало. Щоб запалити вогонь брали огниво і трут. Вечорами у хаті запалювали лучину. Таким, у 1924 році,  було життя і рівень культури села, у яке мене направили вчителем.

Тому, після одинадцяти років роботи педагогічно-викладацької та громадської було можливим порівняти досягнення и зміни, які відбулися за цей час.

Очевидним був вплив школи і тому у мене великий сентимент до села, батьківщини моїх двох доньок, до людей чудових, жителів Гірник, від яких я - поляк і учитель - не відчув нічого поганого, а тільки велику довіру.

(далі буде)

Продовження вступної частини

Коней у селі було менше двадцяти. У 1924 році було їх тільки одинадцять штук. Тримали їх тільки відносно багаті господарі. Зерна селу не вистачало, тому зимою і весною селяни їздили його купувати у Луцьк та Володимир.

У селі тільки кільком господарям вистачало власного хліба до нового.

Худобу - мало-молочну продавали, оскільки на луках росла висока кисла трава, солодкої було дуже мало. Свиней утримували тільки для себе. Свині, схожі на диких, потребували багато часу для відгодівлі. З домашньої птиці найбільше було курей, менше качок та гусей.

Жнивами, доглядом за городом, картоплею займались

жінки. Мужчини косили і привозили з полів у господарство.

Зерно мололи у жорнах і гречку також. Просо обробляли на кашу.

У більшості хат була одна кімната з одним або двома вікнами з великою кількістю маленьких шибок, без дерев’яної підлоги. У сінях стояли ручні жорна і скриня.

В цей час не було кухонних плит, а варили у печі, яка зимою опалювала житло. Меблі - стіл і лавка.

Спали на широких лавах, які розміщувалися під двома стінами, і на печі. Постіль - жорстка простиня і подушка. Вкривалися також простинею. Зимою дуже часто в хаті тримали поросят, телят и ягнят.

Завдяки цьому запах був дуже неприємний, перемішаний з запахом цибулі та часнику.

Люди у Гірниках рухалися повільно і грузно, ніколи не поспішали, звикли до ходу волів за возами; жінки були більш енергійними. 

Одяг власного виробництва робили з льону та вовни, на ногах, замість взуття, носили постоли із липового лика.

Кожен господар був для власної родини був чоботарем. Якщо збирався у далеку дорогу, то брав з собою кілька пар постолів і не ремонтував їх.

Коли йшов на болотисті луки, одягав постоли. Увечері знімав у хаті мокрі онучі, які сохли на печі. Чоботи були тільки у багатих господарів, а черевики у досить великої кількості жінок.

село Гірники 1924 р.

(далі буде...)

 Хроніка школи в Гірниках

Вступ.

Село Гірники, від якого отримала назву гміна розташоване біля шосе Брест-Ковель, що збудоване в шестидесятих роках ХІХ століття, на відстані в 72 км від Бреста, 56 км від Ковеля, на північ від річки Прип’ять на 51°43' північної широти і 24°26' довготи Грінвіч (східної довготи - додано перекладачем).

В містечку Ратно, яке розташоване на відстані 6 км, знаходилось відомство гміни Гірники. Там же розвивалася торгівля.

Село Гірники розташоване на піщаних горбах, оточене на сході озером Радожець (Радожич - додано перекладачем), на півдні болотами, які влітку використовувалися для випасу худоби, з півночі луками та болотами, на яких полювали на качок

З тих луків траву виносили на ношах, або вивозили зимою.

Луки розділяє Турський канал, що виходить з озера Тур і проходить через озеро Тісобуль (Тісоболь - сучасна назва, додано перекладачем).

За каналом на відстані 2 км лежать Сільця Гірницькі (сучасна назва - Сільце - додано перекладачем), що є частиною села Гірники.

Землі села розкидані в радіусі 10 км при поселеннях Броди, Циганки, Перетичка, Заболоття та ін.

Це була земля низької якості, на якій росли жито, овес, гречка, а на більш якісних землях картопля і овочі.

На перегнійній землі, на якій садити овочі, що вимагали більш якісного грунту. Зерно було дуже дрібним.

Люди витрачали багато часу, щоб доїхати волами до свого поля.

(далі буде...)

Антон Войцехович Целюх

 

Антон Войцехович Целюх, директор школи у Гірниках 1.09.1924 - 1.04.1934 р.

Антон Войцехович Целюх

Народився 25.03.1903 р. в Польщі область Радом село Пакослав. Після закінчення школи став учителем 1.09.1923 р в м. Ратно, 1.09.1924 р. директором  в с. Гірники до 1.04.1934 р., а далі до 31 (30 - виправлено перекладачем).09.1939  р. директором у м. Ратно.

За гітлерівських фашистів до кінця 1943 р. був об’їздчиком в лісництві Смольна, перебував у Сільцях Гірницьких. У свою країну приїхав 1.1.1944 р. працював як робітник за фашистів та таємно навчав дітей.

В Польській Народній Республіці став директором інституту педагогічного до 31.08.1948 р. і також директором середньої школи для робітників як другої школи, також директором ліцею для молоді в Старонах (не впевнений в точності назви, дуже нерозбірливо написано. див оригінал) до 31.08.1952 р. 

З 1.09.1952 став директором середньої школи у Вехерові до 1964 року.

За свою роботу відзначений медалями і орденами: Заслужений учитель Польської Народної Республіки, орден Кавалерійський і Офіцерський ПНР, також меншими хрестами і медалями.

Був членом ПЗПР.

Вступ

 Доброго дня, шановні наші читачі, відвідувачі сайту навчально-виховного комплексу "загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня - дитячий садок" с. Гірники. Без сумніву, історія, одна з найцікавіших наук, бо дозволяє поринути у спогади та відчути себе причетним до чогось, справді, значимого.

Історія нашого закладу освіти розпочалася на початку ХХ сторіччя - у 1911 році. І знаємо ми про це абсолютно точно, адже у нас є беззаперечні історичні джерела - спогади тих, хто стояв біля витоків освіти у нашому селі.

У 1988 році до нашої школи завітав дуже цікавий гість - Антон Войцехович Целюх - перший директор польської школи у Гірниках. Саме він залишив рукопис своїх спогадів про ті далекі часи, коли освіта у Гірниках спиналася на ноги.

Найближчим часом ми розмістимо у цьому розділі нашого сайту фото-копії сторінок, та їх переклад на українську мову, аби кожен міг познайомитися з тим, як жили, вчилися, працювали наші пращури понад 100 років тому.

Сподіваюся, що після завершення публікації, ми, всі разом, продовжимо пошуки історичних джерел та спогадів і напишемо повну історію школи у Гірниках.

Отже, ми розпочинаємо...